1 Есть ли жизнь после смерти?

Однак йому необхідно долати усві- домлений чи неусвідомлений опір таким діям з боку родичів (не кажучи вже про суто індивідуальний перебіг хвороби в організмі, не завжди сумісний із стандартизацією лікування), оскільки його професійна думка перетворює неповторний для них суб’єкт на один з об’єктів. Тому з-поміж чотирьох моделей взаємин лікаря з пацієнтом, патерналістської, лібераційної (метод лікування вибирає хворий), технологічної, інтерпретаційної, А.Зіль- бер пропонує інтерпретаційну (обговорення з пацієнтом методів лікування і прийняття спільного рішення). Їхнім наслідком стало скорочення психологічного контакту з пацієнтом і втрата довіри до лікаря. Але потреба у комплексному вирішенні проблем повсякденної хірургічної практики спонукала до теоретичних роздумів та експериментів. Але правди ніде діти, первісна медицина була одночасно філософією і священнодійством. Барокамеру нині використовують лише для реабілітації хворих з отруєннями чадним газом (Михайлові Івановичу вона була потрібна для операцій). І ті, й ті були цілком органічні для його обдаруван- ня, чергувалися приблизно так, як історичні романи, повісті, оповідання із творами про сучасність у Г.Флобера, тільки що художній світ французького письменника не знав таких крайнощів «химерної» прози (хіба у драматур- гії); якщо для Г.Флобера була істотною опозиція минуле – сучасність, то пророцтво для України 2023 В.Дрозда реальне – ірреальне.

Треба пересотворити світ за обґрунтованим наукою зразком – це найбільший урок, який виніс Карналь з концтабору. Ще 1967 р. побачила світ повість М.Сороки «Поет німого числа», а 1991 р. виданий видавництвом «Молодь» (серія «Уславлені імена») роман «Михайло Кравчук» (1985) з’явився під назвою «Колимська теорема Кравчука». У романі «Сонячна машина» людина під впливом техніки опу- скається до рівня тварини, у трилогії «Прекрасні катастрофи» техніка уніфі- кує людину до рівня машини, робота. У романі Ю. Мушкетика «Крапля крові» (1964) навпаки – акцентовано саме цю проблему неспівмірності бажань і можливостей кардіохірурга Олександра Кіндрато- вича Білана. Хоча послі- довно у цю схему їхні стосунки не вкладаються. Проте іноді автор не робить однозначного вибору або не вважає за потрібне його робити. Проте неможливо з математичною точністю вира- хувати міру готовності лікаря до операції того чи іншого ступеня складності. Лікар пере- ймається ризиком оперативного втручання у критичній ситуації для хворо- го, обґрунтованістю передовірити операцію учням, правомірністю експери- ментів над хворими, сумнівами узгоджувати чи не узгоджувати власні дії з рішенням родичів пацієнта, чи продовжувати лікування, коли нема науково обґрунтованої впевненості і надії на одужання. Якщо від хірургічного втручання прогнозується більше шкоди, ніж користі, або на- слідки непередбачувані, тоді він ладен відмовитися від нього. Кримінальну відповідаль- ність передбачає заподіяння смерті чи шкоди здоров’ю хворого з необережно- сті, внаслідок непрофесійних дій або легковажного ставлення, чи усвідомлено.

«Слово «творчість» редактор викреслював навіть у статтях, де йшлося про Толстого або Шолохова. Необхідно пам’ятати про їхню специфіку, але без них українська література буде неповною. 375. Українська література XVII ст.: Синкретична писемність. Книжка мала успіх, завдячу- ючи найперше непересічній особистості автора. Однак чари особистості Г.Сковороди долали негативізм сприйняття його філосо- фії. Однак обидва ав- тори намагаються відійти від стереотипів сприйняття українською культурою діячів минулого, використовуючи ефект очуднення: Ю.Мушкетик дивиться на Г.Сковороду очима людини з побутовим рівнем мислення, спеціально за- земляє образ, що кажуть екстрасенси про війну 2023 року В.Єшкілєв застосовує універсальний езотеричний антураж, теж виводячи образ за звичні рамки сприйняття, але з погляду всесвітнього грома- дянина, езотерика і містика. Однак лейтмотив цього твору – драматичні переживання медика з приводу професійних невдач. Ознаки часу виявились в інтерпретації цього твору як гро- мадянського документу, чи не в першу чергу завдяки закликові до милосердя як громадянської доблесті. Наприклад, А.Іва- нов (епопея «Вічний поклик») створив образ секретаря райкому Поліпова, ко- лишнього агента охранки, який погодився співпрацювати з фашистами, і доля якого переплітається так чи інакше з долею головних героїв братів Савельєвих.

Що чекає Україну в 2022 році: який прогноз на 2023 рік для України від найсильніших екстрасенсів від астролога? Вона говорила екстрасенси про Україну 2023 те, що кажуть екстрасенси про війну 2023 року Земля втомилася від людей. Отже, за розповідями про Піфагора і Гіпатію криється третя базова на- ративна структура, вельми близька, попри інші нашарування, до міфу про Прометея, складниками якої є образ сильної духом, надзвичайно обдарованої людини, таємні знання, які вона здобуває у ході випробувань, і її життєвий чин, що обертається саможертовністю. У кожному разі залишається багато нюансів, тонкощів, перехідних моментів, політичних конотацій, які завжди породжуватимуть дискусії. З юридичного погляду, лікарські помилки, нещасні випадки, дефекти ме- дичної допомоги не завжди належать до злочинів. З морально-етичного погляду, вони до сьогодні лишаються від- критими, як і у повісті М.Амосова. Літературні асоціації у художніх книгах М.Амосова є переважно росій- ськими: В.Маяковський, М.Гумільов (тоді маловідомий), репресовані вірші харків’янина Б.Чичибабіна «Махорка», «Червоні помідори», романи І.Ільфа та Є.Петрова, Ю.Дольд-Михайлика, В.Шекспір, Е.-М.Ремарк, Е.Гемінґвей, Г.Белль, Г.Грасс, Г.Маркес. Проза М.Амосова – явище досить маргінальне. З цілком зро- зумілої причини цілі періоди життя М.Костомарова випадають з поля зору письменника. Проблема діалогу науки з владою – це зрештою проблема соціалізації науки, взаємодії теорії з практикою, стосунку науки до життя. Досі чітко не встановлено критерії приналежності того чи того письмен- ника до національної літератури.